Загальні поняття


В інформаційному полі часто можна зустріти поняття «психосоматика». Цей термін здатен піддаватися спекуляції, наприклад, у випадку трактування тих чи інших фізичних захворювань (візьмемо гострий пієлонефрит або безпліддя) конкретним патерном поведінки («у вас гострий цистит, так як ви відштовхуєте власну жіночність»). Підходячи структурно до поняття психосоматики, важливо відмітити, що цим терміном позначається взаємозв'язок психічних процесів людини та фізичних явищ, що відбуваються в організмі.

Основні види психосоматичних розладів


В медицині виділяють наступні кластери захворювань, причинність яких пов'язана з розладом на межі «психіка-тіло».


Соматоформні розлади. Сюди відносяться функціональні розлади, де психічний симптом проявляється у вигляді тілесного. Це може бути постійна нудота без наявності запального процесу в шлунково-кишковому тракті, або біль в серці при відсутності ознак ішемії.


Психосоматози. До цієї групи належить так звана «велика сімка» - хвороби, котрим властива поліетіологічність (велика кількість причин виникнення), серед яких є і психічний компонент, тобто вплив хронічного стресу. «Членами» цієї «сімки» є гіпертонічна хвороба, ішемічна хвороба серця, інфаркт міокарду, виразкова хвороба, ревматоїдний артрит, злоякісні пухлини, бронхіальна астма.


Соматовегетативні прояви психічних розладів. Певні суто психічні розлади (до прикладу - генералізована тривога) здатні соматизуватися. Феномен тривоги як правило проявляється змінами у роботі вегетативної системи (підвищена пітливість, запаморочення, сухість в роті). Проте ці скарги не виходять на перший план, як при соматоформних розладах./

Соматопсихічні розлади. В цьому випадку відбувається протилежний механізм: певні фізичні скарги впливають на сферу психіки, наприклад, людина з ішемічною хворобою серця стає тривожною та напруженою в постійному очікуванні нападу стенокардії. Або на фоні обізнаності в клінічній картині того чи іншого розладу пацієнт починає проживати хронічний страх, на фоні чого інтенсивність страждань зростає (гіпернозогнозія).


Розлади харчової поведінки: анорексія, булімія, компульсивне переїдання. Характерною ознакою цієї групи є фокус проблематики на харчовому інстинкті, котрий видозмінюється внаслідок особистісних патернів поведінки: уникнення їжі на фоні тотального гіперконтролю, в тому числі власного тіла (нервова анорексія).

Причини виникнення психосоматичних розладів


Існують різні концепції виникнення психосоматичних розладів, найпоширеніші з них:


Теорія трансферу психічного симптому. Згідно аналітичної концепції, певний симптом (душевний біль, страждання) переходить в фізичний, що може бути культурально більш виправдано (скарги на болі в тілі здаються більш допустимими, ніж психічні розлади).


Теорія алекситимії. В родинах, де в свій час не підтримувалось обговорення тонких особистих процесів, дитина може виростати з нерозумінням себе та своїх почуттів. Відповідно, за неможливості обсудити свої переживання усно та поглянути на них виникає фізичний розлад, котрий відображає неусвідомлені психічні явища.


Хронічний стрес. Вплив постійного стресу має глобальні наслідки для багатьох інших систем, особливо ендокринної, шлунково-кишкової та імунної. Він може виникати в силу різних, як особистісних, так і соціальних явищ. Грає значну роль у виникненні психосоматозів (див.вище).


Підсумовуючи, важливо розуміти один ключовий пункт: людина є цілісною одиницею, а штучне розділення на «мозок і тіло» може руйнувати цей зв'язок та приводити до страждань. Завдяки цьому підтримується процес відщеплення чуттєвих процесів від мисленнєвих. Організм, якщо говорити про нього в третій особі, стає полем для різного роду симптомів.


Лікування психосоматичних розладів


Лікування психосоматичних розладів залежить від того, до якого кластеру відноситься те чи інше захворювання. Коли йде мова про соматоформний розлад, важливо акцентувати увагу на маскованій симптоматиці, тобто коригувати психічні страждання шляхом фармакотерапії. В цьому випадку допоможуть антидепресанти, транквілізатори, антипсихотики певної структури та іноді ноотропи і вітамінні комплекси. Вибір лікування залежить від поточного стану людини.

У випадку психосоматозу основною проблемою має займатися лікар соматичного профілю (гастроентеролог, кардіолог, ревматолог). Допоміжним і важливим способом комплексного лікування може бути психотерапія.


Як правило, основний напрямок роботи полягає у дослідженні емоційної, тілесної сфери, взаємозв'язку фізичних реакцій та теперішнього життєвого досвіду клієнта. Важливим є прояснення способів адаптації до життя в сімейній системі. Усвідомлення, осмислення та проживання психологічних процесів дає можливість звільняти напруження, перемикаючи фокус уваги з тілесного, звичного відреаговування симптому на актуальне його проживання в діалозі з терапевтом.