Шизофрения

ШИЗОФРЕНІЯ : ВИЗНАЧЕННЯ

Шизофренія – це хронічне прогресуюче захворювання, при якому у людини спостерігаються явища психозу та супутні зміни особистості.

З шизофренією прийнято асоціювати психіатрію взагалі, так як ця хвороба має вкрай помітні риси, що викликають острах та нерозуміння оточуючих.

ЩО ТАКЕ ПСИХОЗ ТА НЕВРОЗ?

При діагностиці шизофренії мають бути дані про перенесений епізод психозу. Однак, є виняток – проста форма шизофренії, коли у людини спостерігаються лише зміни особистості, а класичні прояви психозу відсутні.

Психозом та неврозом у психіатрії називають регістри психічних розладів. При психозі відсутня критика до свого стану, виникає хаотична та дезорганізована поведінка, продуктивні симптоми (галюцинації, псевдогалюцинації, маячні ідеї тощо), тобто втрачається зв’язок з реальністю. Характерний приклад: параноїдний синдром при шизофренії, коли людина чує голоси, котрих насправді, в нашій з вами реальності, не існує. У випадку неврозу усвідомлюється симптом, а також болісність та страждання при психічному розладі. Прикладом є обсесивно-компульсивний розлад, коли виникають нав’язливі думки та/або дії, котрі вважаються людиною її власними.

СИМПТОМИ ПРИ ШИЗОФРЕНІЇ: «ПЛЮС» ТА «МІНУС»

Для шизофренії характерна наявність двох кластерів симптомів: позитивні та негативні.

Позитивні. До них належать прояви психозу:

• Маячні ідеї. Судження, котрі розходяться з картиною реальності та не піддаються самокритиці зі сторони людини. Спроба переконати страждаючого шизофренією в невірності його (її) ідей буде марною. «Мій сусід хоче малює на дверях хрести, бо хоче мене проклясти».
• Галюцинації. Зміна сприйняття, при якому виникають відчуття та образи, не існуючі в реальності. Можуть бути візуальними, слуховими, нюховими, смаковими, тактильними та комбінованими. При шизофренії трапляються рідше, ніж при психозах екзогенного характеру (наприклад, алкогольному делірії, психічних порушеннях на фоні вживання стимуляторів).
• Псевдогалюцинації. Найбільш характерні саме для шизофренії. При псевдогалюцинаціях, на відміну від справжніх, неможливо знайти проекцію образу в оточуючому світі. При запитанні «Де знаходиться голос?» у відповідь можна почути невизначене розташування. Псевдогалюцинації мають переважно аудіальну (звукову) модальність.
• Порушення моторики. Сюди відносять рухові феномени при кататонії. Можуть виникати епізоди хаотичних, дезорганізованих рухів або навпаки, стани крайньої знерухомленості та «воскової» гнучкості.

Негативні. Виникають порушення емоційного, особистісного, мисленнєвого характеру, а також соціального існування. Людина стає апатичною, мало цікавиться оточенням, не відчуває емоцій або переживає їх парадоксальним чином (ситуації горя викликають радість або навпаки).

ШИЗОФРЕНІЯ: КЛАСИФІКАЦІЯ

Шизофренії в МКБ-10 (поки що чинній на даний момент класифікації психічних розладів) виділена рубрика F.20. Виділяють основні варіанти цього захворювання:

Параноїдний ГебефренічнийПростийКататонічнийІнші (недиференційований, резидуальний тощо)

Важливо розділяти та не плутати шизофренію з іншими діагнозами зі схожою приставкою:

Шизоафективний розлад (ШАР). Окреме захворювання, для при якому в один і той же період виникають порушення настрою (депресія/манія/гіпоманія) та симптоми шизофренії.Шизоїдний розлад особистості – різновид психопатії, при якому з підліткового віку починають формуватися стійкі риси характеру, для яких характерна замкнутість, холодність по відношенню до оточуючих.

Шизотиповий розлад особистості – окреме захворювання, для якого характерні порушення мислення, витіюватість поведінки та суджень, а також квазіпсихотичні явища.

ШИЗОФРЕНІЯ: ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ

Шизофренія є поліетіологічним захворюванням, тобто для його виникнення має відбутися пересічення ряду факторів.

Генетичний. Успадкування від батьків набору «вразливих» генів, при наявності яких погіршується формування та диференціація нейронних шляхів в головному мозку.

Рання травматизація. На генетичну вразливість накладається стресовий фактор, котрий пригнічує формування стійких нейронних контутів. Це може бути жорстоке поводження в дитинстві, емоційна нестабільність батьків тощо.

Вживання марихуани, вплив токсичних речовин та вірусів.

Травмуючі події. Можуть стати тригером, котрий запускає механізм розвитку шизофренії. Наприклад, втрата когось із близьких або переживання тривалого періоду дезадаптації може стати пусковим гачком для виникнення захворювання.

ШИЗОФРЕНІЯ : ДІАГНОСТИКА

Діагностика шизофренії – тривалий процес. Займається цим лікар-психіатр з можливим залученням додаткових спеціалістів (патопсихолог, рентгенолог, ендокринолог, невролог тощо). Важливо максимально об’єктивно оцінити стан людини при першому епізоді психозу, отримати дані від близького оточення або з інших джерел інформації (виписки з навчального закладу, роботи, поліції тощо).

Лікар проводить детальне інтерв’ю з пацієнтом, оцінює порушення в різних сферах (мислення, інтелект, настрій, увага, пам’ять, орієнтування в просторі та власній особистості тощо), визначає характер та розвиток захворювання. У сумнівних випадках можуть знадобитися дані магнітно-резонансної томографії, висновку патопсихологічного тестування та результати огляду суміжних спеціалістів, щоб виключити вплив інших чинників (наприклад, органічного ураження головного мозку).

Не менш важливою є оцінка особистості людини після виходу з психозу, тобто наявність негативної симптоматики.

ШИЗОФРЕНІЯ: ЛІКУВАННЯ

Лікування шизофренії вимагає тривалої терапії антипсихотичними препаратами (нейролептиками). Їх застосування дає змогу суттєво поліпшити якість життя людини, усунути симптоми та максимально знизити ризик повторення психотичного стану в майбутньому.

Не менш важливою є психотерапевтична робота та психосоціальний супровід, так як підтримка оточення грає не менш важливу роль, ніж фармакотерапія.

Якщо маєте підозри щодо власного психологічного стану або стану Ваших близьких – звертайтеся за допомогою до наших спеціалістів.