Загальні поняття

Часто психіатрію прийнято сприймати по основним, найбільш яскравим проявам психопатології. Наприклад, шизофренія або біполярний афективний розлад - це ті захворювання, що стали «візитною карткою» цієї області медицини. Однак, левову частку займають розлади невротичного характеру (неврози). Їх прийнято відносити до так званої «малої психіатрії».


Основними ознаками невротичних розладів є:

Збереження у людини критики до власного стану. Присутня орієнтація у просторі, розуміння власної особистості, контакт з реальністю не втрачений, на відміну від розладів психотичного регістру. Наприклад, при ОКР (обсесивно-компульсивному розладі) нав'язливі думки та/або дії сприймаються як обтяжливі, виснажуючі, проте не пов'язані із зовнішнім впливом, як при шизофренії.


Виражений зв'язок з психогенними факторами. Спадковий фактор (передача певного набору генів) не грає суттєвої ролі у виникненні невротичних розладів. Патогенез (механізм розвитку захворювання) полягає в тій чи іншій стилістиці виховання в родині, характері соціальних взаємодій людини, впливу тривалого стресу.


Функціональний характер симптомів. При належній терапії невротичного розладу, симптоматика може зникнути, не залишаючи стійких віддалених змін особистості, на відміну від шизофренії або органічних уражень нервової системи.

Причини виникнення неврозів


Кожен із доведених методів психотерапії має свою теорію виникнення невротичного розладу, котрі часто перетинаються одна з одною. В цілому, базовим процесом при неврозі є наявність внутрішньоособистого конфлікту - невідповідності сфери вітальних процесів (чуттєвості, актуальних психологічних потреб людини) та установок (отриманих під час виховання способів поведінки, адаптації). Наприклад, згідно концептуального розуміння нав'язливих думок з позиції гештальт-терапії, постійний страх гострих предметів може бути пов'язаним з несприйняттям власної здорової агресивності (можливості відстояти власні рамки у стосунках з іншими).

Крім внутрішньоособистого конфлікту додатково приєднується інші чинники : перевтома, відсутність якісного сну та харчування, порушення соціальної адаптації. В цілому, на підтримання невротичного конфлікту витрачається велика кількість психоемоційного ресурсу, котрий не використовується для розгортання потенційних можливостей людини (успіх в кар'єрі, побудова стосунків, втілення сенсів у житті).

Приклади неврозів


В Міжнародній класифікації психічних розладів десятого перегляду невротичні розлади займають рубрики F.40. - F.48. Наведемо деякі приклади та відповідну симптоматику.


Фобічні тривожні розлади. Проявляються у вигляді страхів певних місць, ситуацій або істот. Тривожна реакція по інтенсивності не співвідноситься з реальною загрозою.


Соматоформні та соматизовані розлади. Спостерігаються симптоми, що не мають під собою органічного підґрунтя. Наприклад, діарея або закрепи без наявності запального процесу в кишківнику. Цей процес відбувається завдяки тісному зв'язку нервової системи та шлунково-кишкового тракту, відповідно дистрес призводить до функціональних порушень. Генералізований тривожний розлад. Виникає безпідставний страх різноманітних взаємодій, в тому числі соціальних (вихід на публіку, діалог, робочі чи навчальні процеси), що супроводжується також тілесними симптомами.


Панічний розлад. Виникнення різких, неконтрольованих нападів тривоги без явної причини, а також фізичних симптомів у вигляді задишки, підвищеного серцебиття.


Неврастенія. Стан психоемоційного та фізичного виснаження.


Лікування неврозів


Тактика лікування залежить від конкретного випадку. Призначаються різноманітні схеми фармакотерапії (лікування антидепресантами, транквілізаторами, іноді додатково використовуються антипсихотики та ноотропи, а також вітамінні комплекси). Проте, враховуючи концепцію неврозу, патогенетичним (направленим на корінь проблеми) лікуванням буде психотерапія. Це пов'язано з тим, що за допомогою медикаментів можливо швидко добитися належної якості життя людини, проте якщо механізми адаптації залишаються колишніми, симптоптоматика може або повернутися, або бути в стані тимчасового непроявлення.